Вино та нова печінка
20 березня 2021 — Серцевина
Або як пити українське вино за 50 гривень і вижити.
Від редакції:
Яка середня вартість пляшки вина, що найчастіше купують в Україні? Офіційних даних ми не знайшли. Але в розмові з експертами галузі почули те, про що й самі здогадувалися: бестселерами є вина від 50 до 70 гривень. Як би ми до цього не ставилися, але вина саме такого цінового діапазону найбільше репрезентовані в наших магазинах. Що це за напої? Як їх споживати та чого від них очікувати?
Погодьтеся: одна справа, коли у винному регіоні з розвинутою впродовж десятиріч (або ж сторіч) інфраструктурою можна купити якісне молоде вино ціною 1—2 євро, інша, коли чи не єдина умова для формування такої ціни — кількість за рахунок якості. Або ж як інакше її пояснити!? Ось і ми задумалися. Проте щоби робити висновок щодо чогось, треба спочатку це скуштувати.
Усвідомлюючи, з одного боку, репутаційні ризики (бо ми ж домовилися, що пишемо виключно про якісний продукт), з іншого — ризики для здоров’я дегустатора, ми таки наважилися на експеримент: розібратись та написати про вина цінового сегмента до 100 гривень українського масмаркету. Це непросте завдання взявся спробувати на смак наш автор Влад Машкін, який веде власний Telegram-канал про бюджетні вина. Тож ось що в нього вийшло.
Спойлер: печінка начебто ціла, хоча хтозна…
– –
В Україні є дешеве вино. І, чесно кажучи, мені його трохи шкода через упередженість покупців: наче воно погане, несправжнє, або взагалі його перегнали спиртопроводом із Молдови в Україну. Не подумайте, ніяких претензій до Молдови не маю, там роблять декілька моїх улюблених вин. Та й упередженість стосовно дешевого вина українських покупців справедлива, бо деякі пити взагалі неможливо.
Але непогане дешеве вино існує, і з кожним роком його дедалі більше. Просто треба знайти своє, але для цього потрібно скуштувати багато позицій і спробувати не підірвати при цьому здоров’я.
Я вирушив на пошуки цікавого українського вина до 100 гривень звичайними районними магазинами й переміг алкодраконів, щоби дістатись справжніх винних скарбів.
– –
Моє ім’я Влад, і я пишу про вино вартістю до 200 гривень на своєму каналі «Бюджетний сомельє», тому недороге вино — моя парафія. Одразу скажу, що районні магазини в моєму розумінні — це «АТБ», «Екомаркет», «Білла», «Велика Кишеня», маленька кишеня та всі інші розміри кишень, які розташовані у звичайному українському спальному районі. Продавати дешеве українське вино — уже їхня парафія.
Основне правило редакційного дослідження: не брати до уваги визнані якісні українські вина, такі як, «Колоніст» або Beykush Winery. Натомість дегустувати бюджетне масове українське вино. І знайти в цьому вині те, що багато з тих, хто його купує, знайти навіть не очікують, а саме — смак! Забігаючи наперед, скажу, що серед широковживаного продукту в моєму особистому топі є переможець — Koblevo Cabernet. Ще торік воно коштувало 54 гривні, наразі вже 60. І, відверто, це найкраща рідина за 60 гривень, що я коли-небудь пив. Це червоне сухе із присмаком сухофруктів та вишні. Може доповнити м’ясо та кабаноси, або чипси та бутерброди. Але питання, яким чином виробники вийшли на таку доступну ціну, у мене виникає.
Взагалі вибрати дешеве українське вино одночасно і просто, і ні. Від кількості варіантів голова йде обертом. Етикетки вина, як птахи в шлюбний період, заманюють майбутню пару яскравими картинками та цікавими формами пляшок. Серед такої кількості варіантів можна загубитися, та найгірше, чим це загрожує — ви візьмете абищо. Найчастіше це абищо виявиться напівсолодким вином. Люди, які шукають бюджетне вино, часто натрапляють саме на напівсолодке. Все б нічого, але його дуже важко поєднувати із хорошею кухнею… Особисто я нічого проти якісних солодких вин не маю, але напівсолодку рідину намагаюсь оминати. І ось чому.
Масові напівсолодкі вина — це такі ж звичайні сухі вина, в які додають цукор, або, якщо пощастить, доливають виноградний сік для підсолоджування. І що в цьому поганого? А те, що цукор псує і смак, і аромат вина. І те, щоби в такому вині знову не почався процес бродіння, туди додають більше консервантів, тобто сірки. А від великої кількості сірки, як ми знаємо, і болить голова. Ну і найпростіше: за цукром можна сховати відверто поганий виноматеріал. Тож щоби знайти сухе серед бюджетних українських вин, треба добряче пошукати.
Але де точно ви їх не знайдете, так це у Koktebel. Після анексії Криму Koktebel продовжив роботу на материковій частині України. Вина цієї марки в магазинах трапляються рідко, але не можу сказати, що це мене розчаровує. Щоби зрозуміти, що то за птах, я знайшов пару пляшок на полицях столичного супермаркету та продегустував.
Розпочнемо з більш «преміальної» пляшки Koktebel Elegance Совіньйон — білого напівсолодкого за 70 гривень.
Воно має яскравий смак заспиртованої груші.
Аромат абрикосовий та яблучний. Але аромат яблука, яке вже трохи полежало під сонцем на землі. Та й смак груші, що вже зм’якла і навколо неї почали літати оси.
Тож назвемо його — «бродіння груші в келиху».
Продовжив бюджетною серією Koktebel «Монте Руж». Це напівсолодке червоне вино за 54 гривні. Я був приємно здивований.
Це дуже ніжна, солодка рідина, яка м’яко п’янить і розслабляє тіло. Не сказав би, що після пляшки такого вина я мав сили кудись піти, але й погано від нього не було.
Найбільше мені сподобалося його змішувати з водою, щоби воно не було надто солодким. І це виходило наче виноградний сік, що було смачно та практично.
Рекомендую, але не більше декількох стаканчиків, та й тих із водою.
Коли я спілкуюсь з людьми про дешеве вино, дуже часто вони вважають, що воно штучне, виведене злими науковцями у стерильних лабораторіях, щоби збагатитись на їхніх 40 гривнях. Багато хто каже, що таке вино роблять з порошку. Звісно ж, це міф. Не можна взяти порошок, розвести його водою та отримати на виході вино. У вині декілька сотень летючих речовин, які відповідають за аромат. У порошку все це поєднати неможливо. Все вино, що в нас продається — справжнє, тобто це зброджений виноградний сік, куди інколи додають ароматизатори, але таке трапляється рідко. Ціна варіюється в залежності від якості виноматеріалу, витримки, транспортування та акцизів. Взагалі дешевше закупити поганого іспанського вина за ціною євро за літр та продавати в Україні втричі дорожче, аніж розбавляти спиртом та водою міфічний винний порошок.
Часом і в мене виникають подібні думки, не про порошок, звісно, а про те, наскільки дешево може коштувати вино. У пошуках відповіді на це питання я занурився на дно пляшки вина під назвою Moments. Його теж розливають десь біля Коблева, а на етикетці намальована пара закоханих та написано «to be romantic…». Що саме мали на увазі виробники, я не знаю, але вино за 45 гривень — це не найромантичніший подарунок, що я міг би зробити коханій.
Це червоне напівсолодке вино коштує лише 45 гривень.
В його складі — сорти винограду Каберне Совіньйон та Каберне Фран, і на додаток — виноградний сік.
Це вино теж можна пити, розбавляючи водою, та навіть робити з нього глінтвейн для прогулянок у парку зимовими вечорами.
На смак і аромат це вино — на всі 45 гривень. Але краще купіть два літри виноградного соку за ті гроші. Нічого романтичнішого за здоров’я та гарне самопочуття не існує.
Якщо вас турбує здоровий сон, то от життєва мудрість: ніколи так міцно не спав, а тим більше вдень, як після двох бокалів Шардоне «Качинське» від Inkerman.
Це вино коштує 71 гривню, а пляшка виглядає мінімалістично та «преміально».
Це вино підходить для людей, які тільки починають вивчати вино, бо в ньому всі смаки та аромати на поверхні. Вино пахне як ананас, яблуко та вершкове масло водночас.
На смак воно як крем-брюле: трошки кисле, гіркувате та солоне. Але навіть цікаве за свої гроші.
Довгий вечір з цим вином вам не світить, бо воно гаряче, дуже швидко б’є в голову і вирубає. Особисто мене присипляє усе вино Inkerman. Наприклад, інша пляшка — «Каберне», червоне сухе за 57 гривень, теж важко пилась і туманила розум. Мені це вино взагалі не сподобалось. У ньому немає смаку, воно водянисте та дуже гаряче. Через спиртовий присмак вино нагадує ром-колу з вишнею, що є, безперечно, плюсом для нього.
Зробіть собі паузу. Завітайте до нашої крамниці. Серцевина — це медіа, ваша покупка — це донейт нашого проєкту.
Солодка вишенька на торті цього дослідження — «Древній Херсонес» від Inkerman, після нього я взагалі ледве прокинувся вранці. Будьте обережні з «гарячими» винами, бо кожен організм реагуватиме на них по-своєму.
Мої пошуки «скарбів» привели до Oreanda, яка привертає увагу не смаком, а саме жахливим дизайном. Можливо, реклама, якою був забитий медіапростір у 2013—14 роках, так сильно вплинула на мій підлітковий мозок, що я досі не можу стерти її з пам’яті. Отже, Oreanda Pinot Noir за 55 гривень.
Це єдина пляшка вина, яку я так і не зміг змусити себе випити.
Це червоне напівсолодке вино, від якого за метр несе спиртом, і воно з відповідним смаком.
Я вживав його не як напій, а в їжу — додав до соусу болоньєзе та майже всю пляшку вилив.
Та ж сама доля спіткала червоне сухе Villa Krim Pinot Noir Merlot. Воно трохи дорожче — 80 гривень, але на смак ніяке, і одразу пішло в каструлю для глінтвейну.
Хотів би сказати, що треба вчитися на своїх помилках та ніколи більше не купляти Oreanda. Але є одне «але»! І це «але» — ігристе Oreanda Brut за 96 гривень, що рятує цю марку. Навіть попри жахливий дизайн пляшки це ігристе можна пити, щоби зробити буденність трохи святковішою. Воно просте, і в цьому його плюс. Раджу заїдати суші та чипсами.
Щоразу, купуючи вино, я зіштовхуюсь із муками вибору. Українське вино за 90 гривень, або імпортне зі знижкою за ті самі гроші. І що б обрали ви? Villa Krim, SHABO — чи Іспанію, Португалію, Італію? Це вічне питання, яке раніше я часто вирішував на користь імпортного вина. Багато споживачів теж вважають імпортне якіснішим за місцеве. Щоби підтвердити чи спростувати цей стереотип, останній рік я поставив собі за мету скуштувати всі українські вина, які зможу. І для цього їздив виноробнями, спілкувався з виробниками на фестивалях, замовляв вино в інтернеті та відкрив багато крутого українського вина.
Ось вам мій топ українських вин із масмаркету до 100 гривень:
Villa Krim Vintage Cabernet Merlo — на диво, у ньому можна навіть знайти аромат ванілі. Одне з найкращих серед Villa Krim за 70—80 гривень.
Тиса «Закарпатське» ігристе Брют — ігристе від іменитого виробника, який подарував нам неймовірний «Закарпатський» коньяк та «Плосківську» мінералку. 100 гривень. Взагалі марка «Тиса», як, наприклад, Apple, розробила свою екосистему, в якій усі продукти поєднуються між собою. Так, ігристе поєднується під вечір із «Закарпатським», а потім вранці — із «Плосківською» (локальний закарпатський жарт).
Chateau Chizay Traminer — прикольне біле сухе. Коштувало 80 гривень, зараз близько 100. Від нього багато не очікуєш, але й розчарованим не залишаєшся.
Cotnar Gorobchiki Cabernet Sauvignon — 80 гривень. Щільне сухе червоне. Ароматне, але гаряче. Смачне, але вбивче. Рожеві “Горобчики” теж можна пити, але ще раз повторюю: дуже б’ють по голові.
Villa Tinta Odessa Black — «Винхол Оксамитне» зробили непогане, на мій погляд, вино з цього сорту винограду. І дуже доступне. Воно щільне й танінне. 90+ гривень. Ну правда, це реально недороге українське вино, яке можна навіть подарувати друзям. Донедавна його можна було купити лише онлайн. Та вже зараз «Одеське чорне» легко можна знайти на полицях гіпермаркетів та винних магазинів, але треба бути готовим, що ціна може бути вища за 100 грн.
Від редакції:
Зауважимо ще раз, огляд вин, а особливо опис дегустаційних вражень — це власні рефлексії нашого автора. Зрештою, як і ця стаття, яка швидше є іронічним оглядом, аніж предметним дослідженням. Ми всі розуміємо, що вино може мати прийнятний смак та аромат, але що саме за такі гроші знаходиться всередині пляшки в стані визначити лише лабораторія.
Це вино присутнє в нашому побуті, тому ми свідомо пішли на такий експеримент й не мали на меті, ані переконувати читачів до певних вин, ні навпаки — відштовхувати. Щоправда, слід визнати: фаворити цього огляду майже не вкладаються у визначену нами категорію до 100 грн.
