Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Morbi eu nulla vehicula, sagittis tortor id, fermentum nunc. Donec gravida mi a condimentum rutrum. Praesent aliquet pellentesque nisi.
СПЕЦПРОЄКТ

Мапа українських виноробень

(оновлено 2021 року)

Сучасна українська винна індустрія активно розвивається приблизно впродовж останніх 20-ти років. Безумовно, у світових масштабах ми — підлітки, але вже зараз маємо прекрасні приклади унікальних українських продуктів миколаївської виноробні Beykush Winery та одеського «Колоніста», крафтових господарств V.Petrov та херсонського Château Kurin, визначального для всього Закарпаття виноробного підприємства Chateau Chizay. Заслуговують на увагу поціновувачів сучасний та туристично привабливий завод SHABO з лінійкою Reserved, визнаною британською королевою, модернізовані за останніми італійськими технологіями «Вина Гулієвих», нова виноробня Biologist, яка взяла курс на натуральні вина, та «Виноробне господарство князя П. М. Трубецького», перервана історія якого триває від часів Російської імперії кінця XIX сторіччя. І ще існує кілька неймовірно цікавих, маленьких і не дуже, а також майже домашніх виноробень, кількість яких нами постійно перевіряється.

 

Тож у період карантинних складнощів, коли пошук цікавих місць стає потужною мотивацією для внутрішніх подорожей країною, а також для розуміння та складання загальної картини української виноробної індустрії ми пропонуємо вам інтерактивну мапу українських виноробень.

Наша мапа постійно поповнюється. Ми починали з 30-ти виноробень, наразі вже маємо майже 60 точок. І ми постійно перевіряємо перелік, моніторимо, як змінюються відмічені нами виноробні та як формуються нові. Звісно ж, не всі ці локації туристично привабливі, іноді це просто виробництва біля виноградників, куди не можна потрапити на оглядини. Але впевнені: коли є бажання, можна знайти місця поруч для зупинки заради можливості скуштувати унікальний локальний продукт та дізнатись більше про українське виноробство.

 

Так, ця галузь для сучасної України — відносно юна. Проте якщо копнути глибше та згадати дорадянські часи, врахувати особливості ландшафту та клімату Центрального Півдня країни, Бессарабії, Криму або Закарпаття, і зрозуміти, що наші пращури не могли не цінувати цей скарб, — стає очевидним, що і вирощували виноград, і робили вино на нашій землі з давніх-давен.

 

Історію розвитку культури виноробства на території України можна датувати щонайменше IV сторіччям до нашої ери. На південному березі Криму археологами знайдені амфори та виноробні преси. Греки, які заснували тут колонії, завозили сюди свої сорти винограду, вирощували його та готували вино. Обладнання та резервуари, що свідчать про інтенсивний розвиток виноробних культур і технологій, історики відкопали у Херсонесі, Пантикапеї, Тірітаці, а також в Ольвії, на березі Бузького лимана та в інших місцях Півдня України.

амфора2

Це надзвичайно цікава тема для дослідження, якою ми давно займаємось, але надії на виявлення діючих виноробень зі сталими сімейними традиціями поки що розбиваються об 70-річну скелю нищівного радянського періоду.

 

Викорінення сімейного бізнесу, колективізація з катастрофічними наслідками втрати приватної власності, культивування відчуття сорому за прадідів, які мали свою справу та будували родинну історію для нащадків, знищення унікальних сортів лози заради поширення максимально практичних та вигідних для перевиконання планів радянських п’ятирічок, врешті-решт — загальна вирубка виноградників під час сухого закону 80-х завдали нищівного удару всій галузі.

 

Ну і вишенька на торті: анексія Криму та, сподіваємось, тимчасова втрата виробництва «Масандри» (хоча загублення деяких збережених у винних погребах видів — остаточне), «Нового Світу» та теруару півострову для вирощування унікальних сортів винограду практично не залишили шансів ані на виховання культури винного пиття, ані на цінування та розуміння якості продукту, ані, тим більше, на можливість розвитку та на безперервне продовження сімейних виноробних справ.

Зробіть собі паузу. Завітайте до нашої крамниці. Серцевина — це медіа, ваша покупка — це донейт нашого проєкту.

Проте Україна все ж таки — не лише територія нескінченного становлення після періоду радянської руїни, але й країна відновлення фермерських господарств, модернізації аграрних підприємств, пошуку нових підходів до просування та продажу продукту та, головне, — постійного навчання на прогресивних та найбільш ефективних світових прикладах.

 

Як пише у власному дослідженні винної галузі «Накипіло», потужним поштовхом для розвитку виноробства в сучасній Україні стало скасування обов’язкової оплати ліцензії на оптову торгівлю. Річ у тім, що до 2018 року невеликі винні виробництва за правилами запуску прирівнювалися до лікеро-горілчаних заводів. Щоби легалізувати бізнес, потрібно було приблизно 140 документів, атестація, а весь процес міг зайняти більше як рік. У 2018 році Верховна Рада спростила процедуру, скоротивши кількість необхідних дозволів і встановивши термін реєстрації до п’яти робочих днів. Незалежно від обсягу виробництва, раніше щорічно треба було сплачувати 500 тисяч гривень. Але якщо для великих гравців півмільйона — не проблема, то малі господарства зазнавали збитків. Одним вдавалося заготовити 60 тисяч пляшок на рік, іншим — вісім тисяч. Нові правила зумовили зростання крафтового виробництва майже у всіх регіонах країни, віднедавна — навіть на Півночі.

Виноградник
Виноградник

Винне виробництво неможливо ввімкнути за бажанням. Це довгий та іноді виснажливий процес висаджування виноградників, а перед тим — підготовки землі, пошуку найбільш придатних для певних територій сортів лози, кілька років очікування врожаю достатньої якості та, безпосередньо, — процес збору винограду й витримки самого вина залежно від його виду.

 

Так само непросто виглядає процес відновлення довіри до якісного українського продукту та того остаточного рішення на користь локального вина, яке приймає поціновувач біля полиці з величезним вибором. І тут навряд чи вийде зробити щось без спільних і злагоджених дій усіх гравців галузі. На щастя, ситуація поступово змінюється: до діючих спілок об’єднуються виноградарі й винороби Закарпаття та Львівщини, розуміють ефективність спільних дій виробники з Херсону та Одещини. З’являються цікаві, перспективні проєкти, такі як «Дорога вина та смаку Української Бессарабії» та «Дороги вина та смаку Закарпаття». Вони дозволяють споживачеві ближче познайомитись із фермерами, виноробами та їхніми продуктами, а також зробити подорожі країною не лише пізнавальними, а й смачними.

 

Ми ж зі свого боку сподіваємося, що за допомогою нашої мапи ви заплануєте наступні ідеальні подорожі. Під час них ви зможете особисто познайомитись не тільки з українськими винами, а й з виноробами, чиї характери відображуються на їхніх смаках. А прекрасні українські ландшафти та історичні й культурні особливості різних частин країни відкриють вам зовсім нове наше вино. Смачних, п’янких та цікавих майбутніх мандрівок.

 

В статті використані фотографії від
Шато Чизай та Асоціації крафтових виноробів Причорномор’я

Якщо вам до вподоби наша ідея розвитку культури довкола виноробства, вдумливого споживання, фермерства, екологічності. Якщо ви слідкуєте за нами, читаєте, дивитесь, слухаєте. Як знак зацікавлення та підтримки – робіть покупки у нашому магазині.